Наукові розробки

Винахід стосується медицини, зокрема вертебрології, і може бути використаний в мануальній терапії хворих із структурно-функціональними розладами хребта.Відомий спосіб лікування хворих з функціональною блокадою хребетно-рухових сегментів, який включає мануальне простукування дужок та поперечних відростків хребців з використанням ІІІ і IV пальців лівої кисті і зап’ястка правої, а також простукування остистих відростків з використанням ІІІ пальця лівої кисті оператора з нанесенням ударів зовнішньою поверхнею зап’ястку його правої кисті [1].

Недоліком відомого способу є недостатня клінічна ефективність, що випливає з того, що простукування дужок, поперечних і остистих відростків хребців супроводжується значним ризиком травматизації кістково-суглобово-м’язового комплексу та нервових елементів. Це може привести до посилення больового синдрому, появи надривів, мікрокрововиливів і надмірного струсу структур хребетно-рухового сегменту, що в свою чергу підвищує ризик виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів, активацію патологічного процесу із залученням у патологічний процес нових нервових структур, їх подразненням та набряком з усіма небезпечними для здоров’я наслідками.

В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити відомий спосіб лікування хворих з функціональною блокадою хребетно-рухових сегментів хребта, в якому шляхом зміщення точки прикладання механічного стимулу у вигляді силового імпульсного поштовху в області ураженого хребетно-рухового сегменту досягають підвищення рівня клінічної ефективності.

Поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі лікування хворих з функціональною блокадою хребетно-рухових сегментів, який включає мануальне простукування дужок та поперечних відростків хребців з використанням ІІІ і IV пальців лівої кисті і зап’ястка правої, а також простукування остистих відростків з використанням ІІІ пальця лівої кисті оператора з нанесенням ударів зовнішньою поверхнею зап’ястку його правої кист, відповідно до винаходу силовий імпульсний поштовх виконують з фокусуванням акценту на дуговідростковий суглоб, причому послідовність виконання етапів процесу мануального стимулу визначають за критеріями досягнення оптимального результату.

Спосіб конкретно здійснюють таким чином. Перед здійсненням способу проводять уточнення діагнозу, для чого перед маніпуляцією визначають місцеположення дуговідросткових суглобів відносно сагітальної і фронтальної площин з урахуванням фізіологічних вигинів, переходів та супутньої деформації. Мануальну діагностику топографії суглобів, визначення характеру мобілізації та маніпуляцій проводять в положенні хворого лежачи на животі. Дуговідростковий суглоб фіксують дистальним міжфаланговим суглобом першого пальця контрлатеральної кисті з наступною додатковою фіксацією гіпотенаром вільної кисті. В першій фазі маніпуляції суглоб приводять у стан напруження, при якому досягають фізіологічної межі пасивної рухомості, після чого в момент повного розслаблення хворого виконують імпульсний прицільний поштовх гіпотенаром вільної кисті в паралельному суглобовим поверхням відростків хребців напрямку. Про відновлення в результаті проведеної мануальної корекції форми капсули, меніскоїдів та співвідношень суглобових поверхонь, а отже усунення функціональної блокади роблять висновок за появою характерного у більшості випадків хрускоту та оптимізації внаслідок відновленої біомеханіки об’єму рухів у хребті.

Приклад 1. Хворий К., 35 років, поступив із скаргами на біль у попереку з викривленням хребта і обмеженням свободи рухів, затруднену ходу. Хворіє впродовж двох років. Загострення хвороби виникло в зв’язку з підніманням вантажу. При об’єктивному неврологічному обстеженні порушень чутливості і рухомості не виявлено.Рентгенологічно встановлений сколіоз у поперекому відділі хребта справа, склероз замикальних пластинок тіл хребців L 4 , L 5 , S 1 . Клінічний діагноз: Люмбаго.

На першому етапі у положенні хворого лежачи на животі провели уточнення рівня функціональної блокади хребетно-рухових сегментів, для чого визначили локалізацію відповідних суглобів відносно сагітальної і фронтальної площин з урахуванням патологічної деформації та амплітуди рухів, в результаті чого була визначена функціональна блокада на рівні L 4 – L 5 хребетно-рухових сегментів.

З метою мануальної корекції лівий дуго-відростковий суглоб зазначених сегментів фіксували міжфаланговим суглобом першого пальця правої руки з додатковою фіксацією гіпотенаром лівої руки. При цьому у хворому суглобі спочатку ініціювали стан короткотривалого напруження, досягаючи фізіологічної межі пасивної рухомості, після чого на висоті фази повної релаксації скоротливих елементів виконували прицільний імпульсний поштовх гіпотенаром лівої кисті в напрямку, паралельному по відношенню до суглобових поверхонь відростків хребців. Аналогічні коригуючі маніпуляції були проведені з дугого-відростковим суглобом уражених сегментів справа. Зроблено висновок про усунення функціональної блокади за появою характерного хрускоту та фактично моментальному поліпшенні самопочуття хворого внаслідок відновлення об’єму рухів у суглобах хребта і суттєвого зменшення болю. У положенні хворого стоячи переконалися у відсутності сколіозу.
Приклад 2. Запропонованим способом проведене лікування 267 хворих з функціональними блокадами хребетно-рухових сегментів. Позитивні результати були досягнуті у 264 хворих, що склал 98,9 % ( P < 0,01) , про що свідчать наведені в таблиці 1 данні.

Так, у 87,6 % пацієнтів, тобото у 234 з 267 через 6 місяців після проведеного лікування за запропонованим способом мало місце значне покращання. Менш ефективними виявилися наслідки лікування у хворих на остеохондроз хребта у поперековій ділянці з корінцевим синдромом, що свідчить про необхідність застосування комплексних методів лікування хворих на дану патологію, не обмежуючись лише мануальною корекцією. В усіх інших випадках мануальна терапія виявилася ефективною, тобто на рівні значного поркщання у 86,8 % хворих ( P <0<05).
Таким чином, запропонований способ забезпечує більш високий, порівняно із способом-прототипом, рівень клінічної ефективності, і може бути використаний в практиці мануальної терапії функціональних блокад хребетно-рухових сегментів.